Особистісні навички, які потрібно розвивати психологам, психотерапевтам і гештальт-терапевтам:
1) любов до людей – і це головне! Саме вона приводить нас на шлях до психології. Із любові завдяки інструментам, навичкам, досвіду відкривається можливість створювати для людей краще майбутнє;

2) здатність керувати своїми ресурсами – адекватно оцінювати, що саме є на той чи той момент, що можна спрямувати на вирішення задач, що потребує уваги. Це вміння створювати балансміж різними сферами особистого життя;

3) відносини з професійним полем – тільки в контакті з колегами, вчителями, експертами ми стаємо сильнішими;

4) високий рівень самодисципліни – професія потребує уваги до людей і до процесів. Тут не можна не встигати або чимось нехтувати. Організація умов, які допоможуть вирішувати внутрішні складнощі, – це особливе правило в реалізації психотерапевта;

5) готовність до системного навчання і повага до загальноприйнятих стандартів – психотерапевт навчається все своєжиття. Навчання складається з теорії та багатьох годин практики. Саме це робить нас професіоналами;

6) чутливість – у професійному полі, до процесів, що відбуваються у професійних спільнотах, до майбутнього;

7) уміння вивчати, аналізувати зібрану інформацію, робити висновки. Психотерапевт має не тільки вміти вислуховувати проблеми людей, але й виокремлювати важливу інформацію, будувати гіпотези про походження проблеми, бачити і розуміти причиново-наслідкові зв’язки;

8) здатність інтегрувати та експериментувати. Гештальт-напрямок більше годиться тим, хто вміє мислити нестандартно. Його засновник Фредерік Перлз побудував своє життя на експериментах.

Відомий угорсько-австрійський психіатр, психоаналітик іпсихотерапевт Мікаель Балінт писав: «Психотерапія – це ремесло звідповідними якостями особистості терапевта. Знання отримуються із книг і лекцій, а навички – у процесі роботи. І їх цінність обмежена особистісними особливостями».

До навичок особистості, які розвиваються вже під час навчання, належать такі:
1. Усвідомлення власних почуттів і зон алекситимії (ситуацій, які не викликають почуттів), усвідомлення зв’язку між почуттями та особистою історією.

2. Розуміння своїх кордонів і кордонів інших людей, кордонів тіла і психіки.

3. Опанування реальним безсиллям, власними обмеженнями табезпорадністю.

4. Опанування сепараційною тривогою та можливість бути одному.

5. Здатність бути поряд з іншою людиною, що передбачаєможливість знаходитися разом з іншими без тривожності до їхоцінки, з цікавістю до їх проявів, а також можливість вступати з ними у відносини співробітництва.

6. Емоційна стабільність та опанування власних афектів:

– емоційна та поведінкова стійкість у ситуаціях можливого відкидання або знецінювання;

– відкритість і чутливість у спілкуванні з іншими людьми.

7. Розуміння зв’язку між особистою історією і мотивацією бути психотерапевтом.

Ці навички тренуються під час навчання у групових вправах та індивідуальній терапії учасників. Вони – основаособистої стійкості психотерапевта, є важливими для його професійного розвитку.

Реальність швидко змінюється, і компетенції теж вимагають корегування відповідно до отриманих досягнень у галузі нейробіології та психопатології. До переліку особистісних навичок додаються пункти, що потребують гнучкості та вміння адаптуватися. І саме це вміння свідчить про зростання у професії, коли накопичується не тільки обсяг знань, але й розвивається особистість.